На даний час, у зв`язку з непоправними подіями, що трапилися у лютому 2014 року в Україні, громадянське суспільство переживає скрутний період. Спостерігається не лише політична, економічна, соціальна криза, але і юридична, що, у свою чергу, вимагає чіткого розуміння про гостру необхідність зміни структури судової влади, яка б повністю відповідала інтересам всього суспільства і потребує контролю з боку громадян з метою вдосконалення принципу реалізації суспільної демократії.
Саме такий контроль повинні здійснювати громадські об`єднання. Вони мають проявляти широку ініціативу і бути зацікавленими у гласному здійсненні як судової, так і законодавчої та виконавчої влади посадовими особами, що представляють відповідні гілки влади. Також слід враховувати те, що членами громадських об`єднань є громадяни, які є представниками народу - єдиним джерелом влади в Україні, що є базовим елементом справжньої демократичної держави.
Усі громадяни України мають право на свободу об'єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Права людини існують незалежно від віросповідання, політичних поглядів, соціального походження чи майнового становища. Держава й Конституція – для народу, а не навпаки.
Саме через громадські об'єднання до активної державотворчої діяльності залучаються широкі верстви населення для реалізації і захисту політичних та економічних інтересів тієї чи іншої частини суспільства (народу, нації, соціальної групи). Вони є формою підтримки зв'язків між громадянським суспільством і державою. Посередництвом таких об’єднань населення заявляє про свої групові вимоги. Громадські об'єднання не залежать від держави, вони здатні впливати на державні інститути і водночас захищати суспільство від необґрунтованого втручання держави в громадське життя.
Конституційне право на свободу об'єднання є юридичною основою для створення і діяльності громадських організацій.
Усвідомлення змісту діяльності громадських організацій, їхнього місця та ролі в суспільстві має не лише науково-пізнавальне, а й практичне значення. Без цього неможливо об'єктивно проаналізувати реалії нинішнього життя, виявити суперечності, які виникають у суспільстві.
Свідчення про об'єднання людей зі спільними поглядами на природу, суспільство, літературу, мистецтво можна знайти у стародавніх суспільствах. У різних народів виникають різноманітні громадські об'єднання, що певною мірою впливають на суспільно-політичний розвиток. До таких історичних спільнот можна віднести філософські школи Стародавньої Греції, середньовічні лицарські ордени, літературні й художні об'єднання епохи Відродження та політичні клуби Нового часу. Паралельно відбувалося осмислення сутності громадських об'єднань, їх місця та ролі у суспільстві.
Починаючи із середньовіччя, мислителі намагалися розрізняти державу і суспільство. Вже у XVIII ст. Ш.Л. Монтеск'є розглядав ці два поняття як окремі феномени. На початку XIX ст. І. Кант втілив такий підхід у концепції громадянського суспільства, що характеризується правовим статусом і свободою. За вченням К. Маркса та його послідовників, політичні відносини у державі є суспільними, оскільки держава походить від суспільства. Отже, й виникнення громадських об'єднань – процес об'єктивний, закономірний, зумовлений потребою людей у колективній творчості, розвитку ініціативи, здібностей. Лише через об'єднання індивід досягає особистої свободи.
Низка західних соціологів висуває на перший план біологічні та психологічні причини об'єднання людей у різноманітні спілки, асоціації, групи. Вчені підкреслюють роль у цьому процесі інстинкту самозбереження: індивід у громадському об'єднанні шукає захисту від страху буття. Не менш популярні й інші аргументи: інстинктивна потреба у спілкуванні, прагнення до самоствердження (особливо характерне для лідерів). Американський соціолог П. Плау висунув припущення про взаємозв'язок між виникненням громадських об'єднань і раціональним прагненням людини до певних вигод, досягнення яких можливе за умови соціальної взаємодії та суперництва.
Незважаючи на розбіжності у тлумаченні причин виникнення громадських об'єднань, сенс існування останніх визначається як спільна життєдіяльність людей, що передбачає їх взаємну залежність і потребу одне в одному, забезпечує збереження і розвиток соціального організму. Це життя людей безпосередньо у колективі, соціальній групі, де усі діють спільно, спілкуються, обмінюються послугами, користуються спільними речами і цінностями.
Поняття "громадські організації", звичне для української наукової літератури і практики, практично відсутнє або лише іноді вживається в іноземній правовій літературі та нормативних актах. Так, до прикладу, "громадські організації" у США та Великій Британії називають спілками, асоціаціями, об'єднаннями громадян...
З метою реалізації права громадян на об’єднання в Україні було прийнято Закон «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 року №4572-17, що набув чинності з 1 січня 2013 року. Положення попереднього Закону України «Про об’єднання громадян» від 1992 року, який регулював діяльність громадських об’єднань до 2013 року, викликали критику міжнародних і національних експертів, у 2008 році Європейським судом з прав людини він був визнаний недемократичним і наразі втратив чинність.
Отже, громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Громадським об’єднанням є певна спільнота, учасники якої спільними зусиллями реалізовують спільні інтереси. Наприклад, батьки, діти, яких хворіють на цукровий діабет, об’єднавшись у громадську організацію «Здоров’я дітей», можуть отримувати фінансову підтримку від держави (або від благодійників) для організації відпочинку в літніх оздоровчих таборах, писати заяви та петиції у Міністерство охорони здоров’я з вимогами забезпечити медичні заклади необхідними медичними препаратами. Поодинці здійснювати таку діяльність складно, а у певних випадках неможливо.
Громадяни та юридичні особи можуть об’єднуватися з різною метою: захисту і представлення своїх прав як пацієнтів медичних закладів, захисту навколишнього природного середовища і популяризації технологій дбайливого природокористування, організації змістовного дозвілля для молоді, правозахисні організації можуть об’єднатися для захисту прав людей, які потрапили до СІЗО та інших установ пенітенціарної системи.
Громадські об’єднання здійснюють свою діяльність в інтересах громадян там, де часто держава неспроможна це здійснити.
Новий Закон дещо змінив принципи взаємовідносин держави і громадських об’єднань, надав останнім більше можливостей для діяльності, запровадив нові стандарти утворення громадських об’єднань і скасував недемократичні обмеження.
Фундаментальним досягненням є скасування норми, яка дозволяла громадським організаціям захищати лише інтереси своїх членів. Тепер громадські об’єднання можуть захищати будь-які права і свободи та сприяти задоволенню суспільних інтересів.
Повертаючись до обґрунтування поняття права на об`єднання, аналізуючи зміст цього права я вважаю цілком вірним крок: визначення принципів діяльності громадських об`єднань.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про громадські об’єднання» можна визначити кілька основних принципів діяльності громадських об’єднань.
Передусім добровільність. Цей принцип означає, що як засновники громадського об’єднання, так і усі, хто долучатиметься згодом до цього об’єднання, приєднуються за власним бажанням.
Ніхто не може бути примусово залученим до будь-якого громадського утворення. Якщо через певний час будь-хто з учасників об’єднання не захоче продовжувати діяльність у цьому об’єднанні, він за власним бажанням виходить з нього.
Наступний принцип діяльності – самоврядність. Самоврядність означає, що учасники громадського об’єднання самостійно визначають свою діяльність (як часто організовувати зустрічі, де проводити оздоровчі табори, яку інформацію надавати мас-медіа). Жодний державний орган або орган місцевого самоврядування, інші фізичні чи юридичні особи не можуть втручатися в діяльність такого об’єднання і визначати, що воно має робити.
Дуже важливим принципом, що став новелою в законодавстві, є принцип вільного вибору території. Законодавець скасував територіальні обмеження, а отже, громадське об’єднання може самостійно визначати територію своєї діяльності. Наприклад, зареєстрована тернополянами громадська організація «Майбутнє дітей» може здійснювати свою діяльність і в Тернополі, і у Вінниці, і у Черкасах. Будь-яке громадське об’єднання може здійснювати свою діяльність на всій території України або на території, яку визначили засновники.
Одним з принципів діяльності громадських об’єднань є відсутність майнового інтересу. Він означає, що якщо в процесі своєї діяльності громадське об’єднання отримало певне майно (офісну техніку, канцелярське приладдя, різноманітний реквізит), то учасники цього об’єднання не мають права на частку цього майна. Також даний принцип передбачає, що доходи або майно громадського об’єднання не можуть бути розподілені між його учасниками.
Принцип рівності перед законом передбачає рівність усіх громадських об’єднань у правах і обов’язках.
Принципи прозорості і відкритості забезпечують право всіх учасників на вільний доступ до інформації про діяльність громадського об’єднання (які заходи вживаються, хто в них бере участь, які рішення ухвалюються керівними органами, яке майно має громадське об’єднання).
Принцип публічності зобов’язує всі громадські об’єднання надавати інформацію про свою діяльність і мету.
Варто зазначити, що існують дві форми громадських об’єднань: громадська організація та громадська спілка. Слід розрізняти ці форми і визначити їх відмінність з метою доцільного виконання завдання даного дослідження загалом.
Поняття «громадське об’єднання» є ширшим і позначає як «громадські організації», так і «громадські спілки». Громадська організація та громадська спілка є організаційно-правовими формами громадських об’єднань.
Громадська організація є звичною для нас формою. У кожному місті є кілька десятків громадських організацій, чимало з них є дитячими та молодіжними. Про їх діяльність можна отримати інформацію через електронні і друковані засоби масової інформації. Громадська спілка є новою формою громадського об’єднання. Мета та завдання громадської організації та громадської спілки можуть бути однаковими. Основною відмінністю між цими формами є склад їх засновників. Утворити громадську організацію можуть лише фізичні особи, а громадську спілку – тільки юридичні особи приватного права.
Засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Проте не всі юридичні особи можуть утворити громадську спілку. Засновниками громадської спілки можуть бути тільки юридичні особи приватного права.
Слід розрізняти приватне і публічне право. Отож, приватне право – це підсистема норм права, що регулює відносини між юридично – рівними суб`єктами диспозитивним методом (способом регулювання суспільних відносин в основному за допомогою дозволів). Натомість, публічне право – це підсистема норм права, між юридично підпорядкованими суб`єктами імперативним методом ( способом регулювання суспільних відносин в основному за допомогою заборон та зобов`язань).
Під юридичною особою приватного права слід розуміти юридичну особу, засновниками якої є фізичні особи або інші юридичні особи приватного права, а не органи державної влади чи місцевого самоврядування.
Наприклад, чи є юридичною особою приватного права державна або комунальна бібліотека? Звичайно, ні. Бібліотеки, музеї, лікарні, як і інші установи, створені органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, є юридичними особами публічного права. Якщо бібліотека або музей створені фізичними особами або юридичними особами приватного права, тоді вони можуть заснувати громадську спілку.
Юридичною особою приватного права є також громадська організація зі статусом юридичної особи.
Не є юридичними особами приватного права юридичні особи, створені розпорядчими актами Президента України, або органу місцевого самоврядування.
Цікавим є те, що громадська організація може бути засновником громадської спілки.
Для створення громадської спілки потрібні дві юридичні особи приватного права. Це можуть бути дві громадські організації (зі статусом юридичної особи).
Отже, засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах та яким виповнилося 18 років (якщо це молодіжна чи дитяча організація, то вік засновників має становити не менше 14 років), а засновниками громадської спілки можуть бути юридичні особи приватного права, зокрема громадські організації, які мають статус юридичної особи.
Відповідно до чинного законодавства України громадське об`єднання (ГО) зі статусом юридичної особи відрізняється від ГО без такого статусу.
Громадські об’єднання (громадська організація або громадська спілка) можуть бути утворені зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Цей поділ не є новим – він був закріплений і у попередньому Законі України «Про громадські об’єднання» за 1992 рік.
Отже, громадське об’єднання може здійснювати діяльність, маючи статус юридичної особи або не маючи такого статусу.
Незалежно від формату роботи громадського об’єднання його учасники можуть здійснювати повноцінну діяльність (проводити зустрічі, тренінги, організовувати вечірки, концерти, вживати навчальних заходів; поширювати інформацію про свою діяльність та отримувати таку інформацію від органів державної влади та місцевого самоврядування тощо).
Щоб зрозуміти, у чому полягає відмінність, потрібно звернутися до визначення юридичної особи.
Юридична особа – це організація, що має відокремлене майно, може від свого імені здобувати майнові й особисті немайнові права та обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
Таким чином, громадське об’єднання зі статусом юридичної особи набуває всіх ознак, характерних для будь-якої юридичної особи. Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи на відміну від громадського об’єднання без такого статусу може:

• створювати відокремлені підрозділи;

• здійснювати підприємницьку діяльність;

• бути учасником цивільно-правових відносин;

• брати участь у здійсненні державної регуляторної політики;

• засновувати засоби масової інформації; тощо.

Разом з тим на громадське об’єднання зі статусом юридичної особи покладено обов’язок ведення фінансової документації та звітування до відповідних контролюючих органів державної влади.
Перед тим, як створювати громадське об’єднання, слід визначитися: яку форму ГО обрати для створення.
Якщо для здійснення діяльності учасникам потрібний банківський рахунок, печатка, відокремлені підрозділи, можливість вести підприємницьку діяльність, ви плануєте залучати кошти на діяльність організації, орендувати офіс і наймати працівників, надавати соціальні послуги, ліпше обрати форму громадського об’єднання зі статусом юридичної особи.
Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи додатково може:

- здійснювати фінансову діяльність;

- створювати відокремлені підрозділи;

- мати зареєстровану символіку;

- орендувати офіс, мати банківських рахунок, наймати співробітників;

- зобов`язана вести фінансовий облік і звітувати;

Громадське об’єднання без статусу юридичної особи:

- подає звернення, скарги, пропозиції, запити на інформацію;

- організовує мітинги, розповсюджує заяви;

- може бути членом громадських рад, інших консультативних органів;

- проводить акції, виставки, вживає навчальних заходів;

- поширює інформацію про свою діяльність тощо;

- не веде фінансової документації і не звітує.

Якщо ви не плануєте здійснювати господарську діяльність в рамках громадського об’єднання, орендувати офіс, наймати працівників, то вам достатньо створити таке об’єднання без статусу юридичної особи.
Громадське об’єднання без статусу юридичної особи може повноцінно виконувати своє головне завдання – представляти і захищати інтереси своїх членів та інших людей. Таке об’єднання може подавати петиції і скарги, організовувати мітинги і брати участь у роботі громадських рад. При цьому не потрібно звітувати до податкової інспекції, подавати державному реєстратору інформацію, що підтверджує відомості про організацію.
Наприклад, журналісти Закарпатської області утворюють громадську організацію «Право на захист» з метою представлення своїх інтересів у громадській раді при Закарпатській облдержадміністрації, організації мирних зібрань, подання заяв і запитів на інформацію, вжиття просвітницьких заходів. Громадська організація «Право на захист» не має на меті публікацію власних посібників чи одержання державної фінансової підтримки. Її учасники звільняються від обов’язку вести фінансовий облік і подавати до державних органів фінансові звітності. Проте, об’єднавшись у громадську організацію, журналісти отримують можливість ефективно реалізовувати та захищати спільні інтереси.
Зазначу при цьому, що громадське об’єднання без статусу юридичної особи також може мати печатку і винаймати офіс, оплату за який може вносити будь - хто із засновників, членів або благодійник.
Громадські об’єднання, як і політичні партії, представляючи інтереси громадян у структурі державної влади, тісно взаємопов`язані з державою як політичним центром та одним із суб`єктів аналітичної економії.
Взагалі, держава – це організація політичної влади домінуючої частини соціально неоднорідного суспільства, яка, забезпечуючи його цілісність і безпеку, вирішує загальносуспільні завдання та здійснює керівництво ним насамперед в інтересах його домінуючої частини.
Діяльність громадських об`єднань має бути гласною, а інформація про їх установчі документи та програми — загальнодоступною. Забороняється створення і діяльність громадських об'єднань, цілі чи дії яких спрямовані на насильницьку зміну основ конституційного устрою і порушення цілісності України, підрив безпеки держави, створення військових формувань, розпалювання соціальної, расової, національної ворожнечі.
Втручання органів державної влади і посадових осіб у діяльність громадських об'єднань, як і втручання громадських об'єднань у діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, неприпустиме, за виключенням випадків, передбачених законом.
Держава забезпечує дотримання прав і законних інтересів громадських об'єднань, підтримує їх діяльність, законодавчо регулює надання їм податкових та інших пільг і переваг. Державна підтримка може виражатися у вигляді: цільового фінансування окремих суспільно корисних програм громадських об'єднань за їх заявками (державні гарантії); укладання будь-яких видів договорів, у тому числі на виконання робіт і надання послуг; соціального захисту щодо виконання різних державних програм необмеженому колу громадських об'єднань на конкурсній основі. Питання, що торкаються інтересів громадських об'єднань, у передбачених законом випадках вирішуються органами державної влади і органами місцевого самоврядування за участю відповідних об'єднань чи за погодженням з ними.
В Україні громадські організації беруть участь в реалізації політики держави. Вони делегують своїх представників до складу низки державних органів. Багато питань життя суспільства, його політичної системи вирішуються органами держави з врахуванням думки цих організацій чи разом з ними.
До не суто політичних організацій належать такі, які виникають і розвиваються в силу економічних та інших причин. Це — профспілкові, кооперативні й інші організації, які свою діяльність здійснюють у виробничій, соціально-побутовій, культурній та інших сферах життя суспільства, причому вони не закріплюють у своїх статутах завдань активного політичного впливу на державну владу.
Окрему групу складають організації, які виникають і функціонують на основі індивідуальних схильностей та інтересів людей (товариство філателістів, нумізматів тощо). Політичний відтінок вони набувають лише як об'єкти впливу державних й інших політичних органів та організацій, але не як суб'єкти — носії політичної влади і відповідних відносин. Взаємовідносини держави і громадських організацій свідчать, наскільки спільними є їх кінцеві цілі та завдання, єдині принципи побудови і функціонування.
Громадські організації не є «філіями» держави. Це — самостійні ланки єдиної системи, що мають свої функції та соціальне призначення.